“ Ім'я моє Ірина, і моє королівство — це кухня.
Власне кажучи, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя залізна помічниця
— мультиварка.
Сусідки здивовано хитають головою:
«Ой, знову ти з нею возишся. У нас же
є газова плита, духовка…» А я тільки всміхаюся.
Поки вони миють деко і пильнують, аби борщ не википів, я можу спокійно встигнути і борщу наваристого зварганити, і розсипчастого плову
приготувати, і чізкейка
ніжнішого за хмарку.
Моя хитрість проста: рано-вранці закинула в чашу
заготовки для обіду, виставила режим «Гасіння» — і до
обіду можна повільно снідати, розкладати
крупи по банкам чи поливати
герань. Надвечір чоловік, втягуючи повітря, заходить на кухню:
«І знову ти щось чаклуєш»
А я подаю на стіл ніжні тюфтельки з вершками.
Мультиварка тихенько пікає, виходить ароматна
пара — і в цьому є своє, домашнє диво.
Ніхто не може повірити, що тут немає жодної пригорілої скоринки, а час використовується лише для того,
аби прикрасити тарілки.
Справжня господиня — це не та, хто
цілі дні біля плити. А та, хто нагодувала всіх смачно і прибрала за
собою одну крихітну чашу.
І я це обожнюю. ”