“ Мене звати Ірина, і моє
королівство — це кухня.
Точніше, один квадратний метр на стільниці, де стоїть моя залізна помічниця —
мультиварка.
Сусідки тільки ойкають: «Ой, знову ти з нею возишся.
Ось у нас газова плита, духовка…» А я
лишень посміхаюся у відповідь. Тим
часом як вони миють деко і пильнують, аби борщ не википів, я можу
спокійно встигнути і насиченого борщу наварити, і плову розсипчастого, і ніжного чізкейку спекти.
Фокус ось у чому: вранці накидала
в чашу заготовки для обіду, виставила режим «Гасіння» — і до обіду можна повільно снідати, розкладати крупи по банкам чи доглядати квіти.
Надвечір чоловік, втягуючи повітря, іде на
кухню: «І знову ти щось чаклуєш»
А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі.
Мультиварка ледь чутно пікає, піднімається парунок — і в цьому є своє, домашнє
диво. Ніхто не вірить, що тут немає жодної пригорілої скоринки,
а час витрачається тільки на те,
щоб гарно розкласти їжу.
Вправна господиня — зовсім не та, хто простоює при плиті годинами.
А та, хто нагодувала всіх смачно і прибрала за собою одну
крихітну чашу. І я це обожнюю. ”